«Пам’ять води»

У середині 60-х років минулого століття вчені однієї з лабораторій Східної Азії працювали над створенням новітньої зброї масового ураження. Одного разу під час наради між ними виникла бурхлива суперечка, після якої усі учасники були госпіталізовані з симптомами інтоксикації. Результати розслідування причин групового отруєння стали в науковому світі справжньою сенсацією.

Виявилося, що отруїлися ті вчені, які під час наради пили воду з графинів, що стояли на столі.

Лабораторні дослідження показали, що хімічний склад води був дуже деформований. Тоді й виникла думка про те, що вода крім свого хімічного складу має й певну іншу невідому сучасній науці структуру.

Над цією гіпотезою почали працювати багато вчених з різних країн. Було проведено безліч різних екскрементів і досліджень.

Так, японські вчені довели “пам’ять води”. Вода реагує на емоції і запам’ятовує їх у своїх кристалах. Така теорія зацікавила весь світ, а також багатьох інших вчених.

В ході досліджень вчені брали воду, яка перебувала під впливом музики. Виявилося, що її кристали мали надзвичайно гарні візерунки, а вода, яка піддалася негативним емоціям, була за словами вчених, не придатна для вживання.

Як кажуть дослідники, водою можна зцілити або вбити.

Равликів можна використовувати як джерело енергії

Останнім часом в альтернативній енергетиці потроху почала розвиватися сфера вироблення енергії шляхом використання живих організмів. Спочатку вчені навчились добувати її з винограду, картоплі, згодом – навіть тарганів. Тепер на світову арену виходить їхній послідовник – звичайнісінький равлик, якого німецькі дослідники пропонують використовувати в якості генератора.

Відкриття було зроблено Євгенієм Кацом, професором хімії з університету Кларксон в Постдамі, та його колегами. Робота крихітних біопаливних ланок, які вчені імплантували у тіло декількох равликів, виконувалась за рахунок окислення глюкози, що міститься у гемолімфі тварин. Через маленькі отвори у мушлі слимаків було відведено контакти від анода і катода.

Важлива відмінність такого способу добування енергії від використання винограду чи тараканів полягає в тому, що равлик може виробляти її безперервно не лише впродовж кількох днів чи тижнів, а й навіть місяців. Така перевага пояснюється тим, що вмонтовані електроди абсолютно не заважають слимакові жити довгим і здоровим життям, їсти, пити і повзати. Євгеній повідомляє, що він та його колеги піклуються про самопочуття піддослідних тваринок.

Отримання енергії відбувалося стрибкоподібно; за перші декілька хвилин з того моменту, як електроди було під’єднано, дослідникам вдалося отримати 7,45 мкВт, проте незабаром значення цієї величини знизилося до 0,16 мкВт: запаси глюкози поблизу поверхні електрода було вичерпано. Равлики ж продовжували їсти і рухатись, ніби “підзаряджаючись”, після чого продовжували процес генерування енергії.

Її буде цілком досить, щоб забезпечити живлення малопотужних приладів (наприклад, датчиків чи бездротових передавачів). Зі схожими цілями планують використовувати також таких потенційно електрогенеруючих істот, як червів і комах. Остання ідея навіть була підтримана і нині фінансується Міністерством оборони США: його представники мають мету створити кіборг-комах, які збирали б інформацію про навколишнє середовище. Медичне застосування також передбачається дослідниками –  для живлення кардіостимуляторів та інших медичних приладів. Наступна ж задача вчених університету Кларксон – електрифікація омарів, яких було обрано у зв’язку з можливістю збільшення енергії, що генерується, через складніші процеси обміну речовин у великому організмі.

У Фінляндії з’являються олені з рогами, що світяться

Союз оленярів Фінляндії запустив експеримент по фарбуванню рогів диких оленів світловідбиваючою фарбою, повідомляє видання Atlas Obscura. Таким способом фахівці сподіваються знизити кількість зіткнень оленів з автомобілями.

Таких випадків у Фінляндії щорічно реєструється близько 4 тис., переважно в північній провінції Лапландія, де живуть оленярі. Відбуваються аварії в основному тому, що водії в темний час доби не помічають оленів, які вибігають на дорогу. А це явище має місце в північній Фінляндії взимку цілодобово.

Скільки енергії в стакані чаю?

При охолодженні стакану гарячого чаю (250 грамів води) з 100 до 20 градусів Цельсія (від температури кипіння до кімнатної) він втрачає не менше 84 кілоджоулів енергії (середня питома теплоємність води в цьому діапазоні температур рівна не менше 4,2 кілоджоуля на кілограм-кельвін). Якщо повністю перетворити цю енергію на електричну, вона зможе протягом години посилати світло для лампочки 25-ватт. Якщо цю енергію повністю перетворити на механічну роботу, її буде достатньо, щоб підняти вантаж 8540 кілограмів на висоту 1 метр (або в 854 кілограми на висоту 10 метрів).
А ось ще більш вражаюче зіставлення. Така ж енергія присутня в 38 кулях, що вилетіли із ствола ручного кулемета Калашникова (7,62 мм РПК, маса кулі 7,9 грама, початкова швидкість 745 метрів в секунду), або в 277 кулях, що вилетіли із ствола пістолета Макарова (ПМ, маса кулі 6,1 грама, початкова швидкість 315 метрів в секунду).

Що важить більше — їжа, яку людиною споживає за добу, чи повітря, яке вона вдихає за цей же період часу?

Вагу повітря, що вдихається і видихається людиною протягом доби, підрахувати нескладно. При кожному вдиху людина вводить в свої легені близько півлітра повітря. Робиться це в середньому 16 разів на хвилину. Значить, за одну хвилину в тілі людини встигає побувати близько 8 літрів повітря. У годину це складає приблизно 480 літрів, а в добу — 11 500 літрів. Такий об’єм повітря при нормальному тиску важить близько 14 кілограмів.
Таким чином, за добу людина проводить через своє тіло значно більше повітря, чим їжі: в середньому за цей час тіло споживає близько 3 кілограмів їжі (твердої і рідкої). Втім, якщо врахувати, що повітря, яке вдихається, на 4/5 складається з азоту (який не має ніякої користі для дихання), то вийде, що добова вага повітря приблизно рівна добовій вазі споживаної їжі. Приведені оцінки — переконливий аргумент на користь необхідності достатньо частого оновлення повітря в житловому приміщенні.

Електрика із медуз

Дослідники із Швеції заявляють, що навчилися отримувати електрику із флуоресцентного протеїну, який вперше був виявлений ще у 1962 році в організмі медузи Aequorea Victoria. Саме цей протеїн надає здатність медузі світитися в темряві.
Експерти пояснюють, що флуоресцентний протеїн при потраплянні на алюмінієві електроди створює хімічну реакцію, в результаті якої виробляється невеликий обсяг електрики.
Отриманої енергія цілком вистачає для живлення дрібних електронних пристроїв. Наприклад, для так званих нанопристроїв, які зараз починають широко використовуватися в медицині та різних наукових дослідженнях. Так, в рамках свого відкриття, шведські дослідники створили мікроскопічний ліхтар, який працює виключно на отриманій енергії із медуз.

Тепер, вчені прагнуть відтворити даний протеїн в лабораторних умовах. Якщо їм вдасться це зробити, то в майбутньому його будуть виробляти у великій кількості за низькою ціною.